КАШЛЮК

Від людини до людини

Збудники кашлюку передаються від людини до людини через крапельну інфекцію. Під час кашляння, чхання чи розмови бактерії можуть розповсюджуватися через крихітні краплі з носової й ротової порожнин у повітрі на відстань одного метра, і люди їх вдихатимуть. Майже кожен контакт хворого з незахищеною здоровою людиною призводить до зараження. Збудники також можуть тимчасово поселятися в організмі вакцинованої здорової особи. Хоча самі вакциновані у цьому випадку не хворіють, але вони можуть передавати бактерії іншим.

У випадку з новонародженими захворювання на кашлюк може бути небезпечним для їхнього життя. Приблизно двом третинам з них потрібна госпіталізація. Новонароджені діти можуть отримати захисні речовини від кашлюку лише в разі вакцинування матері за кілька тижнів до народження. Цей т. зв. «молозивний імунітет» захищає дітей у перші тижні життя, поки не стане можливим вакцинувати їх самих. Оскільки захист після вакцинації зберігається лише впродовж декількох років, старші діти, підлітки й дорослі теж можуть заразитися, але перебіг хвороби, звичайно, буде при цьому більш легким.

У свою чергу, такі люди є серйозним джерелом зараження, особливо для немовлят і малих дітей, а також людей похилого віку й осіб з основними захворюваннями.

• Для захисту інших осіб хворих потрібно ізолювати в окреме приміщення й запобігти їх контактам насамперед із немовлятами, малими дітьми та людьми похилого віку.
• Немовлят віком до 6 місяців і людей із важкими основними захворюваннями, які захворіли на кашлюк, часто госпіталізують. У лікарні можна своєчасно розпізнати небезпечну для життя зупинку дихання.
• Медичні препарати слід приймати лише після консультації з лікарем, що проводить лікування. За необхідності призначають антибіотики. Якщо прийняти їх вчасно, можна запобігти появі кашлю під час фази виникнення скарг чи полегшити його перебіг. Якщо приступи кашлю вже розпочалися, антибіотики не допоможуть скоротити тривалість хвороби. Але вони скоротять тривалість здатності до зараження інших і допоможуть запобігти подальшому розповсюдженню хвороби.
• Хворим принципово слід багато пити, щоб полегшити перебіг сухого кашлю. Через можливе виникнення блювотного рефлексу й блювоти краще вживати їжу невеликими порціями впродовж усього дня.
• Під час приступів кашлю діти мають сидіти прямо, зі злегка нахиленою вперед головою.
• З метою захисту людей від захворювання діють положення Закону про захист від інфекційних захворювань. Діти й дорослі, які захворіли на кашлюк чи щодо яких існує відповідна підозра, мають негайно припинити відвідування громадських установ, як-от шкіл або дитячих садків, чи призупинити свою професійну діяльність у цих місцях. Хворі мають повідомити про своє захворювання в громадську установу. Як правило, перебування у громадських установах, за умови задовільного стану здоров’я, знову дозволяється через 5 днів після початку лікування антибіотиками або в разі, якщо підозру на захворювання вдалося зняти після взяття мазка. За відсутності лікування антибіотиками повторний дозвіл зазвичай можливий через 3 тижні після виникнення кашлю.
• За підозри на наявність кашлюку перед візитом лікаря потрібно його попередити про це, щоб медична бригада могла вжити заходів для захисту інших від зараження.

Щеплення

Існує вакцина від кашлюку. Постійний комітет із вакцинації (STIKO) рекомендує наступне:

• Для немовлят — введення три доз вакцини у віці 2, 4 і 11 місяців. Кашлюк може загрожувати життю немовлят, тому їх потрібно вакцинувати якомога раніше. Частину щеплень можна робити під час профілактичних оглядів.
• Для дітей і підлітків — ревакцинація у віці 5–6 років і 9–16 років.
• Дорослі мають робити наступне обов’язкове щеплення від дифтерії й правця в комбінації з щепленням від кашлюку. Це також стосується випадків, коли потрібно щеплення від правця після отримання травми.
• Для вагітних — вакцинація на початку останнього триместру вагітності, з 28-го тижня. Якщо існує висока ймовірність передчасних пологів, краще вакцинуватися у другому триместрі вагітності. Вакцинація має проводитися під час кожної вагітності, незалежно від інтервалу, що сплинув з часу попередньо отриманих щеплень від кашлюку.
• Для осіб, які тісно контактують з немовлятами, — так само, наприклад, як і членам родини або няням, — вакцинація, якщо впродовж останніх 10 років їм не робили щеплення від кашлюку. За можливості щеплення краще зробити не пізніше ніж за 4 тижні до народження дитини, а щеплення її матері — у період вагітності або, якщо це упущено, — незабаром після народження дитини.
• Для персоналу медичних і громадських установ — вакцинація, якщо впродовж останніх 10 років працівникам не робили щеплення від кашлюку.

Перехворівши один раз, людина може знову заразитися кашлюком у будь-якому віці. Після хвороби захист зберігається впродовж приблизно 7–20 років, а після вакцинації 5–7 років.

Більш детальну інформацію можна отримати в місцевому департаменті охорони здоров’я. Оскільки випадки кашлюку реєструють, у департаменті є інформація про поточну ситуацію, а також там володіють великим досвідом поводження з цією хворобою.

Також більше (кваліфікованої) інформації можна отримати на сайті Інститута Роберта Коха (www.rki.de/pertussis). Інформацію щодо захисту від інфекційних захворювань за допомогою вакцинації подано на сайті Федерального центру медичного просвітництва (www.impfen-info.de).