КОРОНАВІРУС SARS COV-2 / COVID-19

SARS-CoV-2 (Schweres Akutes Respiratorisches Syndrom-Coronavirus-2, «важкий гострий респіраторний синдром — коронавірус-2») — це коронавірус, який розповсюджується по всьому світу з грудня 2019 року. Інфекція може мати дуже різний характер і протікати з різною інтенсивністю. Захворювання називають COVID-19 (Corona Virus Disease 2019 («коронавірусне захворювання-2019»)). Унаслідок мутацій, тобто змін у спадковому матеріалі коронавірусу, існують різні варіанти вірусу SARS-CoV-2, властивості яких, як-от перебіг захворювання та ступінь заразності, можуть відрізнятися між собою.

Коронавірус SARS-CoV-2 насамперед викликає інфікування дихальних шляхів, але може вражати й інші органи. COVID-19 — це системне захворювання: це означає, що воно вражає весь організм. Симптоми захворювання на COVID-19 та важкість його перебігу бувають дуже різними. Симптомів захворювання може зовсім не бути. Але також можливий тяжкий та смертельний перебіг. Тобто розпізнати інфікування на SARS-CoV-2, виходячи лише з симптомів захворювання, неможливо.

Часто зустрічаються симптоми захворювання, як-от кашель, температура, нежить і болі в горлі, а також порушення відчуття нюху та/або смаку. До них можуть приєднуватись інші симптоми, наприклад, утруднення дихання, головний біль, болі в кінцівках, а також загальна слабкість. Деякі захворілі скаржаться на шлунково-кишкові розлади: нудоту, втрату апетиту, блювоту, болі в животі та діарею. Можливі й інші симптоми захворювання.

У випадку важкого перебігу захворювання можуть розвинутися ускладнення, як-от запалення легенів, запалювальні захворювання нервової системи, головного мозку або оболонки мозку, захворювання серцево-судинної системи, печінки або нирок. Крім того, можуть виникнути порушення кровообігу, тромби (емболія) та запалення серцевого м’яза. Найбільш важкі запалювальні реакції (синдром гіперзапалення) можуть призвести до відмови відповідних органів.

Через декілька тижнів або місяців після захворювання на COVID-19 симптоми захворювання можуть зберігатись або з’явитися знову. Довгострокові наслідки, які зберігаються протягом понад чотирьох тижнів після інфікування SARS-CoV-2, називаються «постковідний синдром». До найчастіших симптомів постковідного синдрому належать втома, виснаження та обмежена здатність до навантажень (хронічна втома), задишка, проблеми з концентрацією уваги та пам’яттю, розлади сну, м’язова слабкість і м’язові болі, а також психічні проблеми, наприклад, депресивні симптоми.

У дітей інфекція на SARS-CoV-2 зазвичай протікає в легкій формі або без симптомів захворювання, але також можливий тяжкий перебіг і довгострокові наслідки для здоров’я. До більш рідких ускладнень у дітей та молоді належить т. зв. синдром мультисистемного запалення у дітей та підлітків (PIMS). При цьому мова йде про клінічну картину запалювального захворювання з температурою, розладами шлунково-кишкового тракту та проблемами з серцем; воно часто потребує інтенсивного лікування, але між тим добре лікується.

Тривалість періоду від зараження коронавірусом SARS-CoV-2 до появи симптомів захворювання становить приблизно від трьох до п’яти днів, але й може бути іншою.

Ще до появи симптомів захворювання інфіковані особи можуть заражати інших. Найвищий ризик зараження існує протягом близько п’яти днів до та після появи симптомів. У разі легкого перебігу захворювання здатність до зараження в більшості випадків постійно та суттєво знижується протягом перших десяти днів від появи симптомів захворювання. У виняткових випадках постраждалі можуть бути заразними значно довше, якщо хвороба протікає важко або якщо вони мають ослаблений імунітет.

У більш молодих людей та осіб без відомого попереднього захворювання також можливий важкий перебіг COVID-19. Але частіше важкий перебіг захворювання спостерігається в людей, які належать до таких груп:

• люди старшого віку,
• чоловіки,
• курці,
• люди зі значною або дуже значною надлишковою вагою,
• вагітні жінки,
• люди з синдромом Дауна (трисомія 21),
• особи, які мають певні попередні захворювання серцево-судинної системи (наприклад, ішемічну хворобу серця та підвищений кров’яний тиск), хронічні захворювання легенів (наприклад, хронічне обструктивне захворювання легенів), хронічні захворювання нирок і печінки, неврологічні й психіатричні захворювання (наприклад, деменцію), діабет, онкологічні захворювання, ослаблення імунної системи (наприклад, унаслідок захворювання або прийому ліків, які послаблюють імунний захист, як-от кортизону).