Паротит — це заразне інфекційне захворювання, спричинене вірусом паротиту. Його симптомами передусім є запалення та набряк привушних залоз. На паротит хворіють у всьому світі, цілорічно та в будь-якому віці. Завдяки вакцинації сьогодні це захворювання зустрічається значно рідше, ніж раніше. Однак паротит і досі трапляється повсякчас, особливо в незахищених осіб.
Вірус паротиту передається виключно від людини до людини. Під час кашляння, чхання та розмови збудники можуть поширюватися повітрям у маленьких краплях слини, і люди їх вдихатимуть. Також можна заразитися через прямий контакт зі слиною, наприклад, через поцілунок. Рідше відбувається зараження через слину на предметах, наприклад, на спільному посуді.
Визначити наявність захворювання можна за загальними симптомами, як-от млявість, втрата апетиту, головний біль та біль у суглобах і лихоманка. Характерним симптомом є набряк привушних залоз, який супроводжується болем і запаленням. Набряк може бути з одного або з двох боків, і залишається він приблизно від трьох до восьми днів. Також можуть набрякнути слинні залози в нижній щелепі та під язиком і сусідні лімфатичні вузли.
Щонайменше третина випадків зараження перебігає без скарг або з незначними скаргами. Передусім у дітей віком до п’яти років часто присутні лише симптоми, схожі на застуду. Через це паротит часто залишається недіагностованим.
З віком підвищується ризик виникнення ускладнень або пізніх наслідків. У 10 відсотках у хворих розвивається запалення оболон головного мозку, яке може супроводжуватися сильним головним болем, ригідністю м’язів шиї та блюванням. Рідше запалення мозку може мати незворотні наслідки, як-от параліч, або, в окремих випадках, навіть призвести до смерті. В одному з 20 000 випадків захворювання відбувається ушкодження або втрата слуху назавжди. Майже в кожного третього чоловіка, який захворів після пубертатного віку, наслідком паротиту є орхіт. Він проявляється повторним підвищенням температури тіла, сильним набряком одного або двох яєчок і болем у разі натискання на них та може призвести до зниження фертильності, а зрідка — до ї ї втрати. У жінок може виникнути запалення молочних залоз або яєчників. Також можливе інше ускладнення — запалення підшлункової залози.
Як правило, симптоми з’являються з 16 по 18 день (іноді з 12 по 25 день) після зараження. Людина є заразною від одного тижня до 9 днів після появи набряку привушних залоз. Імовірність заразити інших найвища з другого по четвертий день після початку захворювання. Хвора людина може бути заразною, навіть якщо вона не має симптомів або має, але незначні.
На паротит може захворіти будь-хто, хто ще не хворів або достатньою мірою не захищений за допомогою вакцинації. Зрідка люди хворіють на паротит навіть після повної вакцинації, тобто двох щеплень. Для підлітків і дорослих ризик появи ускладнень вищий, ніж у дітей.
Постійний комітет із вакцинації (STIKO) інституту Robert Koch-Institut рекомендує вакцинуватися від паротиту. Для цього існують вакцини КПК (кір, паротит, краснуха), які також захищають від кору й краснухи, і вакцини КПКВ, що містять додатковий компонент для захисту від вітряної віспи (Varicella). Вакцини тільки від паротиту в Німеччині немає.
Особа, яка мала контакт із хворим на паротит та не захищена від цієї хвороби, за можливості має впродовж 3 днів зробити щеплення від кору, краснухи й паротиту, тобто так зване переривальне щеплення.
Консультацію та інформацію можна отримати в місцевому управлінні охорони здоров’я. Оскільки випадки паротиту підлягають реєстрації, управління має інформацію про поточну ситуацію та великий досвід боротьби з цією хворобою.
Також більше (спеціальної) інформації можна отримати на сайті установи Robert Koch-Institut (www.rki.de/mumps, www.rki.de/stiko).
Більше інформації щодо захисту від інфекційних захворювань за допомогою вакцинації подано на сайті центру Bundeszentrale für gesundheitliche Aufklärung (www.impfen-info.de).